21 січня 2016 року у приміщенні Школи джазового та естрадного мистецтв відбувся семінар-практикум для викладачів джазу. Модератор заходу – старший викладач кафедри джазової музики Київського інституту музики імені Р.М. Глієра Лебедєва Наталія Вікторівна – обговорювала з присутніми основи джазової інтерпретації. В ході доповіді розглядалися поняття «музична інтерпретація», простежувалося його історичне значення у процесі становлення джазових стилів, порівнювалося співвідношення понять інтерпретації та імпровізації. Лебедєва Н.В. демонструвала аудіозаписи виступів знаменитих джазових музикантів, коментуючи ті чи інші аспекти їх гри. Особливе зацікавлення присутніх викликало «живе» музикування: разом зі своїми колегами – Лаурою Марті (вокал) та Юрієм Нацвлішвілі (контрабас) – Лебедєва Н.В. (фортепіано) ілюструвала теоретичні положення доповіді: популярна тема «I Got Rhythm» отримала у їх виконанні найрізноманітніші жанрово-стильові інтерпретації.
Ще один семінар-практикум відбувся того ж дня в рамках циклу методичних заходів для викладачів фортепіано у приміщенні Київської дитячої музичної школи № 3 ім. В. Косенка. Семінар було присвячено питанням фразування («З чого починається фраза? Теорія та практика фразування"), а модератором заходу виступила заступник директора з навчальної роботи цієї школи Шуригіна Наталія Іванівна.
Заявлена тема є однією з найбільш цікавих та важливих для виконавців. Образ, створений композитором та зафіксований в нотному тексті симфонії, сонати, п’єси, розкривається у реальному звучанні за допомогою засобів артикуляції, агогіки, динаміки, а якщо мова йде про піаністів, то ще й педалі. І всі ці засоби тісно пов’язані між собою. Фактично, звернення до проблеми фразування збирає в єдиний вузол увесь комплекс завдань, які належать до компетенції виконавця.
Шуригіна Н.І. у своїх роздумах про фразування відштовхувалася від тези, що музика – це живе мовлення, основою якого є слово-мотив, а слово-мотив буде живим, якщо воно наповниться змістом. Відомий німецький поет та мислитель І.В. Гете казав: «Кожен чує те, що розуміє». Саме тому дуже важливим для викладача є завдання ознайомити учня із закономірностями побудови музичного тексту, з логікою інтонування, з різноманітними структурами фрази. Треба навчити юного піаніста користуватися прийомами фразуванням, адже це дозволить йому уникнути монотонності та домогтися осмисленості виконання.
Шуригіна Н.І. переконливо демонструвала ефективність застосування теоретичних знань щодо побудови фрази на прикладі П’ятої симфонії Л. Бетховена, фрагменти якої грала у фортепіанному перекладенні, а також у роботі з учнем 3 класу, який виконував п’єси С. Прокоф’єва та К. Дебюссі.
